Працевлаштування у Польщі. Як чинне польське законодавство ускладнює працевлаштування іноземців

Українці та польські роботодавці вже частіше звертаються до суду у зв’язку з тривалим розглядом документів для легалізації місця перебування та роботи. У деяких випадках розгляд таких документів польськими державними органами здійснюється понад один рік.  На сьогодні у справах щодо дуже повільного розгляду ужондами документів вже винесено понад 100 судових рішень  на користь польських роботодавців та іноземців. Загальна сума завданих збитків була оцінена судами у розмірі приблизно 200 тисяч злотих. При цьому понад 200 справ ще продовжують розглядатись у судових інстанціях.

Чому так відбувається, розмірковує журналіст та випускник факультету права Люблінського університету, Матеуш Разак.

За його словами, основна проблема на сьогодні – це ускладнена процедура легалізації, на підставі яких іноземці в’їжджають до Польщі та легалізують своє перебування та працевлаштування до трьох років.

Після відкриття кордонів ЄС для українців з біометричними паспортами з 11 червня 2017 року переважна більшість працівників зі сходу в’їжджають до Польщі саме таким чином. Але правила ЄС дозволяють їм лише подорожувати та перебувати в межах ЄС лише до трьох місяців, але не працювати.

Якщо громадяни України хочуть працювати в Польщі, вони повинні відповідати декільком формальним вимогам. Перш за все, вони повинні отримати дозвіл на перебування в країні. Цим питанням займаються воєводські ужонди.

Наступним кроком є ​​отримання дозволу на роботу. Для цього польському роботодавцю необхідно зареєструвати у повітовому ужонді свідоцтво про доручення виконання роботи іноземцю (oswiadczenie). Для реєстрації такого свідоцтва роботодавець має зібрати додатковий пакет документів та оплатити державне мито.

Польські роботодавці намагаються усілякими способами спростити дану процедуру. Вони реєструють у повіті свідоцтво, яке дозволяє іноземцю працювати у Польщі протягом місяця, і в той же час іноземець подає заяву на дозвіл на перебування в країні та роботу на наступні три роки. Після чого воєвода маркує паспорт іноземця штемпелем, який легалізує його перебування в Польщі протягом усього періоду розгляду документів.

Тоді роботодавець реєструє в у повіті свідоцтво про доручення виконання роботи іноземцю на наступні п’ять місяців. Він робить це лише для того, щоб подати заяву про дозвіл на роботу іноземця. Завдяки цьому іноземець здобуває право працювати в Польщі в цей період, оскільки в одній процедурі іноземець легалізує своє місце перебування в Польщі, а в іншій – набуває права працювати у цій країні.

На практиці, це означає, що справа одного іноземця розглядається спочатку повітовим ужондом, а потім – воєводським ужондом.  Кожна з цих заявок повинна супроводжуватись однаковими нотаріально засвідченими документами. У 21 столітті усі документи подаються у паперовому вигляді.

На думку польських роботодавців, саме ці складні та анахронічні процедури викликають найбільшу затримку у легалізації працевлаштування іноземців у Польщі. Проблеми ускладнюються тим, що польські роботодавці повинні подавати заяву на отримання дозволу на працевлаштування іноземця, коли він змінює свою посаду або місце роботи.

Раніше ми писали про польський ринок праці: де шукають і знаходять роботу українці. 

Про що говорять цифри

У 2018 році польські роботодавці подали до ужондів понад 366 000 заяв про отримання дозволу на роботу іноземця. За кожну заяву було сплачено держмита у розмірі 100 злотих. Таким чином, до державного бюджету мало надійти 366 мільйонів злотих додаткового доходу.

Значну частину цих коштів повинні були отримати повітові ужонди для фінансування робочих місць державних службовців та вирішення імміграційних проблем.

Проте у ужондах продовжує не вистачати робочого персоналу через відсутність нових робочих місць та недостатнє фінансування.

Через неефективність роботи деяких воєводських та повітових ужондів розгляд документів для реєстрації свідоцтв, розгляд заяв на проживання та дозволів на роботу займає тривалий час. Дуже часто ужонди пропускають усі встановлені законодавством строки для розгляду таких документів або взагалі не розглядають їх. У такому випадку роботодавець та іноземний працівник мають право подати скаргу до суду.

Щоб уникнути витрат часу та грошей на оформлення працевлаштування та перебування іноземців, багато польських роботодавців продовжують надавати перевагу неофіційним працівниками. Це не тільки призводить до нещасних випадків на виробництві, але і є додатковим стимулом для обрання у майбутньому українцями Німеччини своїм новим місцем роботи.

Джерело: https://www.rp.pl, http://next.gazeta.pl.